"One Flew Over the Cuckoo's Nest", Ken Kesey

("Пролітаючи над гніздом зозулі", Кен Кізі)

Хороший роман Кена Кізі про драму боротьби індивідуальності і системи, про протистояння конформізму і нонконформізму. Це не єдиний роман Кізі, але вважається основним у його творчості.
Кена Кізі, зокрема і за цей роман, вважають одним з основних ідеологів хіппі.

Трохи про самого Кізі.
17.09.1935 - 10.11.2001 рр. Американець з невеличкого міста штату Колорадо. Ріс у добропорядній набожній родині фермерів. В юності був спортсменом, комсомольцем і просто хорошою людиною. Закінчив універ по журналістиці і був зарахований на курси письменницької майстерності у містичний Стенфорд.

Будучи у Стенфорді Кізі добровільно приймав участь у експериментах по впливу психоделіків на психіку людини, а також працював помічником психіатра у шпиталі для ветеранів. Цей досвід, власне, і вилився у написання "Польоту" (1962 р.).

Цей роман - наочна ілюстрація боротьби з системою на прикладі нормальної людини, що попала в місце, де все має відбуватися за чіткими правилами. І хто тут має поступитися, чи система у лиці персоналу, чи особистість у лиці пацієнтів - питання відкрите і кожен з героїв відповідає на нього сам.

Що сподобалось - оформлення концепції конфлікту людини з системою. Сподобався сам текст (читав у російському перекладі), читається добре і легко. Сподобався типаж протагоніста МакМерфі. Сцена з рибалкою - кльова. Цікаво, що, по книзі, діяльність МакМерфі фактично мала досить хороший терапевтичний ефект на більшість пацієнтів. Сподобалось, що "вождь" вилікувався.

Що не сподобалось - маю враження, що не повністю відчув книгу. Можливо це тому, що трохи далекий від її контексту, а може й щось в самій книзі. Тому й коли пробую виділити щось особливе, важливе - не можу толком ні за що вчепитись. Ніби все сипатичне, але так щоб справді щось дуже близьке і яскраве - такого не відчув. Whatever...

Як хто не знає, по книзі зняли хороший одноіменний фільм, який був досить успішним в свій час (IMDb: 8.8 балів та 13-те місце у top-250). Фільм в цілому йде по сюжету роману, але в той же час відходить від нього у багатьох важливих деталях (наприклад, по книжці у старшої медсестри підкреслено великі груди і в одній з останніх сцен МакМерфі ефектно розриває їй халат - яка б все таки сильна вийшла сцена. Тільки уявіть - голі груди злобної медсестри, як символ перемоги над системою).

Так чи інакше, як часто буває, одразу пілся прочитання книжки, фільм виглядає трохи беззв'язним та пошматованим. Можливо, якщо дивитись його першим, він піде набагато краще.