Колись, коли +Olga Bondarenko її дуже хвалила (було це після обговорення Академії), я її скинув на електронну книжку і з тих пір вона там тихенько собі лежала. І от тиждень тому вирішив я глянути що там у мене на книжці цікавого залежалось. Побачив Азімова, з цікавості ж вирішив глянути суто на першу сторінку. І тут понєслось...
Перша сторінка непомітно перетворилась на 5% і братись за іншу книжку в такому положенні було вже просто не по-джентельментськи. Та й приводу, зрештою, не було. Що і казати, Азімов - кльовий фантаст.
Що одразу кидається у очі і особисто мене дуже тішить - Азімова не так просто передбачити. Епізодично ловив себе на думці, що я очікував дещо іншого. Це, насправді, досить приємно, коли автор може тебе здивувати. Єдине з суттєвого в сюжеті, що мені вдалося добре передбачити, то це кінцівку, але і то не все.
Ще дуже кльово, що він багато уваги приділяє деталям, тонким ньюансам - це дуже дуже радує і по суті показує його як якісного письменника, якщо можна так сказати. Відчуваєш, що він ніби смакує ці незвичайні деталі, і смакуєш їх разом з ним. Цієї акуратності у sci-fi епізодично дуже бракує, особливо як дивишся якесь голівудське кіно.
Ну і, очевидно, мене, як фізика, не може не тішити хороше фізичне підгрунтя sci-fi книжки. Досить насичене і доречне викристання наукової термінології - це як якась, не знаю, ніби специфічна форма гри інтелекту, в якій ти, читаючи, можеш прийняти участь.
Між іншим, цікаво, що і у Лема і у Азімова головними персонажами часто (якщо не завжди) стають технарі. Хоча от у Академії, принаймні центрових 3-х книгах, психологи всім наваляли. Щоправда ті теж були математично підковані.
Хороші оригінальні концепції. Наприклад, сподобалось подання життя істот у паравсесвіті. Ідея тріади досить цікава, хоч маю підозру, що вона корелює з якоюсь з концепцій психоаналізу. Досить оригінальна думка і я майже до останнього вівся і не міг толком зрозуміти всієї суті. З іншого боку може й дещо сирувата концепція, яку можна було б ще добряче розгорнути.
Ідея місячян, а головне - її реалізація, теж кльові. Місячне суспільство, в контексті культури міжстатевих стосунків, мені дещо нагадало суспільство з "О дивний новий світ" Хакслі, хоч, ніби, і не настільки відкрите, чи може краще - розбещене. Хоча, картина не вся, бо "добрі люди" дещо порецензували (див. нижче).
Щодо жителів місяця ще відмічу, що у грі Dead Space є можливість пограти у специфічну гру на спритність у невагомості, де треба ловити м"ячі і стрибати на інші площадки, які знаходяться просто на 360 градусів навколо тебе. В дечому нагадало гру лунатиків. ...
OMFG! Читаю Вікі і що я бачу:
"В честь Айзека Азимова и Артура Кларка назван главный герой серии игр Dead Space — Айзек Кларк." Все невипадково!
Трохи з сумного.
Та ж Вікі, яка щойно довела мене до такої радості своїм Айзеком Кларком, стверджує, що в російському перекладі були суттєво порецензовані місцями значні за об'ємом згадування про секс та оголеність(особливо у третій частині), а також про "Велику кризу".
Ну, "Велику кризу" я їм ще можу пробачити ... хоча ні, не можу! Але за все інше точно "руки б повідрубав". Там же такий акцент на емоціях... Немає меж моєму смутку.
От вже давно ж собі кажу - треба читати мовою оригіналу... Менше з тим.
В цілому ж книжка читається на одному диханні. Класний, якісний, дещо романтичний science-fiction, щоправда з хепі-ендом. Але, зрештою, чому б і ні?..
P.S.
Читайте краще в оригіналі, до біса тих клятих рецензентів.
Немає коментарів:
Дописати коментар