Що ж ми маємо? А все те, що я люблю: антиутопія і постапокаліпсис. Соціальні і морально-етичні проблеми. Ніде ці проблеми не постають так гостро, як у суспільстві, близькому до краху.
Частина книжки присвячена виживанню головного героя після апокаліпсису. Ну, це класика жанру: недостача їжі і питної води, важкі природні умови, небезпека звідусіль. Паралельно ведеться розповідь про життя головного героя – про його дитинство, про матір, про дружбу і кохання, про роботу. Автор повільно піднімає завісу і показує події, що призвели до апокаліпсису. Причину великого краху суспільства читач дізнається тільки в кінці книжки. Чудовий літературний прийом, як на мене, тримає читача в напруженні до самого кінця не дуже динамічної оповіді. Що мені ще імпонує, так це той факт, що головний герой ніякий не супермен. Він слабкий, без особливих талантів, без особливих надій у житті. Свому виживанню, власне, він завдячує іншій людині і своїй обіцянці, суть якої він зрозумів набагато пізніше.
Як і у багатьох інших постапокаліптичних книжках, однією з головних причин колапсу є перенаселення планети і послідуюча недостача ресурсів. Це проблема, яка скоро стане дуже актуальною в сучасному світі. Етвуд підкреслює всю парадоксальність людської натури:
Человек — один из немногих видов, который при сокращении ресурсов не ограничивает размножение. Другими словами, и дело именно в этом, — чем меньше мы едим, тем больше ебемся.
А звідси ще й проблема торгівлі дітьми - справді, нащо ж працювати і шукати кращої долі, можна просто розплодитись, а потім продати своїх чад у рабство.
Ще одне гостре питання, з яким сучасне суспільство вже починає знайомитись - етичність генної інженерії. Автор описує світ, у якому науковий прогрес достиг неймовірного рівня і генетики, граючись, створюють нові види. Як далеко науковці можуть зайти у бажанні удосконалити свій вид?
Це вже друга книга Етвуд, яку я прочитала. І друга, якою я залишилась дуже задоволена. Здається, Маргарет стане однією з найулюбленіших авторів.
Немає коментарів:
Дописати коментар