Весос - норвежець. Жив з 1897-го по 1970-й. Людина специфічного складу розуму, аскет - принаймні таке складається враження.
Проза його проста по стилю, але, тим не менш, драматична. Головні герої - зазвичай прості люди, які живуть поряд з природою. Можна навіть сказати, що вони далекі від сучасної цивілізації.
Відмічу однак, що його персонажі досить специфічно (як на сучасне бачення) мислять, переважно емоційними, місцями містичними категоріями. Зазвичай це або діти, або дуже старі люди, або ж люди з вадами розуму, як то Маттіс. Цікава тенденція, яка, можливо, є відображенням його власного способу мислення, а, можливо просто є спробою пояснити тих, кого часто не розуміють.
Хоча, як задуматись, то й сучасні люди часто також міркують містичними категоріями, просто містицизм цей прив'язується до інших об'єктів.
Загалом виокремив для себе два основні акценти цієї книги: краса навколишньої природи і непорозуміння між людьми, їх поєднання, як на моє відчуття, дає більш менш повне емоційне враження від читання Весоса. Принаймні в контексті цих "Вибраних творів".
Доречі, власне, "Вибрані твори" це романи "Крижаний замок" та "Птахи", а також три невеличкі новели: "День народження", "Той, хто повертається додому останнім" та "Мамине дерево".
Романи досить похмурі. "Крижаний замок" цілком міг би бути прелюдією до якогось норвежського Сайлент Гілу. Через специфіку світосприйняття героїв особисто мені "зловити їхню хвилю" було досить важко, хоч читалося легко.
Новели відчуваються краще, ніж романи. Особливо сподобались останні дві, досить оригінальні, лаконічні і ... витримані, чи що.
Загалом, як на мій погляд, література якісна, але треба вміти відчути. Мені це вдавалось далеко не завжди. Можливо справа у перекладі, можливо у світосприйнятті - хз.
Немає коментарів:
Дописати коментар