"Біла гвардія", Михайло Булгаков

"Белая гвардия", Михаил Булгаков

Перша моя книжка, прочитана на Kindle. Прочитав досить швидко, буквально за декілька днів. Враження лишила по собі сильне, хоч і похмуре.

Місце і час дії: Київ 1918-1919 років. Ключова сюжетна лінія: життя родини Турбіних - представників російської інтелігенції, на фоні подій, пов"язаних зі втечею з Києва Скоропадського і німців, взяттям міста гетьманом Петлюрою, а потім і більшовиками. Ключова думка - драма життя інтелігентної людини під час військових дій, особливо таких абсурдно-хаотичних. Фактично ті події були своєрідною кашею з людських життів і політичних поглядів.

Що сподобалось:



Сподобався стиль. Описи подій і "декорації" промальовані досить реалістично, чуттєво, з іншого боку не без властивого Булгакову своєрідного містицизму. Містицизм цей, щоправда, майже не вловлюється на загальному фоні, але в той же чам надає роману своєрідного тонкого відтінку. Уявити "картинку" за описами Булгакова було досить просто, а той факт, що дія відбувалася у Києві, ще більше додавав цьому уявлянню цікавості.

Сподобався гуманізм роману. Акцент на стражданнях простих людей, на відчутті абсурдності і непорозуміння, на розпачі і спробах знайти хоч якийсь сенс у тому, що відбувається. Булгаков в першу чергу пише про людей, їх відчуття, а не про політичні погляди і позиції. Це певно, як завжди, виглядало не дуже патріотично (скоріше не відповідало поточному єдино-правильному курсу) й власне саме за це його багато критикували з обох боків: і з червоного, і з білого. Зокрема така політична заангажованість критиків, принаймні в цьому контексті, виглядає трохи дико.

Сподобався спосіб подачі героїзму, реалістичного, без зайвого пафосу. Всі хочуть жити, всі тікають. Герої тікаючи ще намагаються зробити щось для інших. Гут.

Що не дуже сподобалось:

Майже єдине, та й те дещо примітивне. Як на мене, дещо поверхнево поданий сукупний образ українців. Українці виглядають такими собі хитруватими селянами. Прикладів української інтелігенції практично ніде не згадується. Російська інтелігенція, природньо, контрастує з селянами ніби в кращий бік.

Але от, є й такий уривок:

"– Ну, так вот что я вам скажу: не было. Не было! Не было этого Симона вовсе на свете. Ни турка, ни гитары под кованым фонарем на Бронной, ни земского союза... ни черта. Просто миф, порожденный на Украине в тумане страшного восемнадцатого года.

...И было другое – лютая ненависть. Было четыреста тысяч немцев, а вокруг них четырежды сорок раз четыреста тысяч мужиков с сердцами, горящими неутоленной злобой. О, много, много скопилось в этих сердцах. И удары лейтенантских стеков по лицам, и шрапнельный беглый огонь по непокорным деревням, спины, исполосованные шомполами гетманских сердюков, и расписки на клочках бумаги почерком майоров и лейтенантов германской армии:

«Выдать русской свинье за купленную у нее свинью 25 марок».

Добродушный, презрительный хохоток над теми, кто приезжал с такой распискою в штаб германцев в Город.

И реквизированные лошади, и отобранный хлеб, и помещики с толстыми лицами, вернувшиеся в свои поместья при гетмане, – дрожь ненависти при слове «офицерня».

Вот что было-с."

Це - один з декількох прикладів, які демонструють певну спробу Булгакова зрозуміти українців, їх мотивацію, можливо певну толерантність стосовно українського питання. Як на російського письменника 1920-х - це, можна вважати, досить непогано.
До того ж, в книзі епізодично присутня й критика російського офіцерського складу, що теж про дещо свідчить.
Виникає враження, ніби Булгаков намагається позбутись ідеологічної і етнічної заангажованості, але внаслідок певних причин не може цього зробити повністю. Звідти й "малороссія" з її озлобленими "мужиками", як залишок, а не як основа.
Так що навіть це моє єдине "не дуже сподобалось" по суті сумнівне і дискусійне.

Ще (нульове "не дуже") - трохи сируватим виглядає закінчення.
Наскільки я зрозумів з відповідної статті у Вікі, Булгаков планував написати трилогію, захопивши також і пізніші часи з більшовиками та Денікіним, але, з певних причин обмежився єдиним романом.
Але й цей, єдиний, виглядає цілком цілісним і якісним.