Вдруге, чи може вже й втретє, перечитав Чапаєва і знов задоволений. На сьогодні це моя улюблена книга Пєлєвіна, як, власне Пєлєвін - мій улюблений російський сучасник.
Книжка чудова, дуже тонка. Не візьмуся писати про її основну суть чи ідею - не певен, що можу про це щось стверджувати, але в загальному вона справляє враження специфічної адаптації ідей буддизму на світ бандитської пострадянської та старої імперської Росій, і все це на фоні тонкого гумору з чудовими діалогами.
Пєлєвін, очевидно має сильну і чисту свідомість(безвідносно до того як саме він цього досягає). Певно саме через це так приємно читати діалоги його персонажів, які вже самі по собі несуть, як на мене, велику інтелектуально-художню цінність. Пєлєвін - це тонка гра інтелекту і гумору, часом з вкрапленнями інтелектуільної мужньості.
Інтелектуальна мужність і свобода - це те, за що я люблю його тексти. А ще за дуже гарний слог, різноманітний, але завжди дотепний і доречний.
Для прикладу наведу лиш один, але чудовий уривок, який я не перестаю час від часу згадувати:
"- Эх, Петька, Петька, - сказал Чапаев, - знавал я одного китайского коммуниста по имени Цзе Чжуан. Ему часто снился один сон - что он красная бабочка, летающая среди травы. И когда он просыпался, он часто не мог взять в толк, то ли это бабочке приснилось, что она занимается революционной работой, то ли это подпольщик видел сон, в котором он порхал
среди цветов. Так вот, когда этого Цзе Чжуана арестовали в Монголии за саботаж, он на допросе так и сказал, что он на самом деле бабочка, которой все это снится. Поскольку допрашивал его сам барон Юнгерн, а он человек с большим пониманием, следующий вопрос был о том, почему эта бабочка за коммунистов. А он сказал, что она вовсе не за коммунистов. Тогда его спросили, почему в таком случае бабочка занимается подрывной деятельностью. А он ответил, что все, чем занимаются люди, настолько безобразно, что нет никакой разницы, на чьей ты стороне.
- И что с ним случилось?
- Ничего. Поставили его к стенке и разбудили.
- А он?
Чапаев пожал плечами.
- Дальше полетел, надо полагать."
Знали б ви, який я був радий і захоплений, прочитавши цей діалог вперше. :) І він такий не єдиний.
Залишається сподіватися, що слава не споганить Пєлєвіна і він й надалі триматиме цю інтелектуальну планку.
Немає коментарів:
Дописати коментар