Наразі у нас біографія Вацлава Гавела у виконанні Даніела Кайзера.
Хто не знає, Вацлав Гавел - чеський драматург, дисидент, правозахисник, останній президент Чехословачиини (1989-1992) та перший президент Чехії (1992-2003).
Безсумнівно це непересічна людина, тим більше для свого часу.
Маю зізнатися, що прочитавши цю книгу, трохи в ньому розчарувався. Хоча, що ж, розчарування - це завжди результат недоречності власних ілюзій. Сам винен.
Одразу скажу, як на мене, то Кайзер у своїй книжці добряче ідеалізує Гавела. Дуже рідко де можна зустріти критичне висвітлення якогось його вчинку. Натомість більшість дій і реакцій Гавела відображуються чи у підкреслено позитивному ракурсі, чи принаймні нейтральному. І навіть цей нейтральний тон практично завжди містить виправдовувальний відтінок. Зовсім інша справа з його опонентами - тут автор не соромиться часом посипати трохи перцю на голову Гавелового суперника. Певно гарний коньяк наливав Гавел Кайзеру під час їх розмов :)
Такий підхід Кайзера можна зрозуміти, але тим не менше це трохи стомлює, бо раз усвідомивши цей перекос до позитиву, вже не можеш просто довіритись авторові і змушений постійно критично переосмислювати прочитане.
Але, не дивлячись на певну "пересвіченість" образу Гавела, багато де по тексту проступають (та й сам Кайзер періодично намагається бути об"єктивним) випадки, які вибиваються з загального ідеалістичного тону і наводять на думку, про іншу, темну (можливо дещо аморальну) сторону Гавела, яку Кайзер вирішив трохи обійти стороною. Зокрема певний інтерес, принаймні для мене, складає особисте життя Гавела - цікаво як публічні люди (подібного формату) розрулюють це питання в контексті моралі і відповідальності. І хоча автор цю тему старанно замовчує, все ж з тих малих деталей, що він таки зауважує, складається враження, що Гавел тут пішов по типовому шляху богеми: алкоголь, легкі наркотики, сексуальні пригоди...
Митці... Тепер думаю - чи багато письменників написали свої твори будучи тверезими?.. :)
Однак, не дивлячись на все це, не можна також оминути і того факту, що Гавел справді дуже багато працював і досить самовіддано боровся з режимом. Чого вартий лише той тиск, який чинила на нього Державна Безпека на протязі багатьох років. До того ж, безсумнівно, він був сильним і харизматичним інтелектуалом і славу свою мав не задарма. Досить цікаво було читати про утиски з боку ДБ і порівнювати це з сучасним станом справ у пострадянських країнах.
Зрештою його історія цікава ще й тому, що все це відбувалося відносно нещодавно і деякі її моменти хтось міг спостерігати так би мовити "наживо".
Цікаво, що прочитавши цю книгу я ще більше впевнився в думці, що одна особистість мало впливає на хід глобальних (візьмемо навіть дрібніше - державних подій). Що вона справді може зробити - це пришвидшити їх перебіг чи трохи змінити їх формат. Феномен Гавела зміг реалізуватися лише завдяки певному збігові обставин, як то: розвал радянського союзу, специфіка чехословацької ситуації і її ролі у ЧССР. Таку ж думку на останніх сторінках висловлює і сам автор.
Ще один цікавий висновок, який підтверджується історією Гавела - демократія в тому вигляді, в якому вона існує зараз, а скоріше позитивність чи етична легітимність демократії, як вибору народу - міф. Коли доходить до справи - в хід йдуть більш чи менш грубі маніпуляції. І народ тут виступає не як представник свідомого вибору, а скоріше як апологет найкращих маніпуляторів.
Можна було б ще багато писати про цю книжку та самого Гавела, але напевно буде краще, якщо ви на все це подивитесь самі. Книжка, як на мій погляд, не те щоб надзвичайно класна, але досить непогана й цікава.
Best regards.
Немає коментарів:
Дописати коментар