"Вибрані твори", Тар'єй Весос

Окей.

Весос - норвежець. Жив з 1897-го по 1970-й. Людина специфічного складу розуму, аскет - принаймні таке складається враження.

Проза його проста по стилю, але, тим не менш, драматична. Головні герої - зазвичай прості люди, які живуть поряд з природою. Можна навіть сказати, що вони далекі від сучасної цивілізації.

Відмічу однак, що його персонажі досить специфічно (як на сучасне бачення) мислять, переважно емоційними, місцями містичними категоріями. Зазвичай це або діти, або дуже старі люди, або ж люди з вадами розуму, як то Маттіс. Цікава тенденція, яка, можливо, є відображенням його власного способу мислення, а, можливо просто є спробою пояснити тих, кого часто не розуміють.

Хоча, як задуматись, то й сучасні люди часто також міркують містичними категоріями, просто містицизм цей прив'язується до інших об'єктів.

"Квітослава", Отар Довженко

Привіт.

Прочитав таки цю збірку Довженка. Колись вже окремо читав "Квітославу" та "Я кохаю музику", але тоді якось не сприйняв, то можна вважати, що перечитування деяких оповідань цієї збірки пішли тільки на користь.

Книжечка (вона реально маленька) містить повість - власне "Квітослава", та 4 оповідання: "Я кохаю музику", "Пісня шлагбаума", "Бо сьогодні субота" та "Інерція".

Отар Довженко, я так розумію, писав небагато і допоки це єдине його офіційне художнє видання. Працює він зараз, щоб не збрехати, редактором якогось чи то тижневика чи що, а також викладачем в УКУ (Український Католицький Університет). Активно пише на фб, зокрема про свого малого. Виходить дуже кумедно і дотепно. Підписуйтесь. ;)

Взагалі-то трохи ніяково було за ці оповідання братися, бо я останнім часом активно слідкую за його діяльністю у fb і він мені, щиро кажучи, досить симпатичний. І тому усвідомлення думки, що його твори мені можуть не сподобатись і що про це треба буде щиро написати, було трохи так демотивуючим.

Але, на щастя, не так сталося як боялося :) Принаймні деякі з його оповідань мені справді сподобались, без жодних "націнок". Ну але ближче до суті.