"Садівник з Очакова" Андрій Курков

Нагадало книжки Люко Дашвар - побутові пригодницькі мелодрами з елементами містики. Ще й, виявилось, що в перекладі, який, виявилось, не дуже якісний. Таке.

"Останні дні панку в Гельсінкі" Ярослав Рудіш

Важко дати якесь розгорнуте враження. Загалом непогана сучасна чеська проза про життя субкультур і протест в контексті останніх років совку, тобто 80-х - 90-х. Власне, ці процеси, думаю, на всьому пострадянському просторі відбувались більш менш подібно, хоча Чехія, здається, все-таки була трохи ближчою до Заходу, тож можливо переживала це м'якше. Але щодо останнього я запросто можу помилятись.

А взагалі складається враження, ніби у чехів все зрештою збігається до "нестерпної легкості буття", що у Кундери, що у Гавела, що у цих панків.

"A little history of the world", Ernst Gombrich

 Тішусь тим, що маю цю лялю в паперовому вигляді. Дуже хороша книжка про світову історію від самих початків до другої світової. Насправді мова в ній здебільшого про історію Західного Світу, оскільки сам автор німець, але книжка від цього ніяк не втрачає.

Написана дуже доступно і дуже цікаво, розбита на невеличкі глави по основним подіям і історичним постатям. Читається просто миттєво, особливо якщо є певні прогалини і інтерес в цій області шкільного курсу. :) Класно було б читати такі книжки дітям, було б зовсім інше навчання.

Ілюстрації теж класні.

Переконливий мастрід.

"Такая история", Алессандро Баррико

Ну не дуже вона пішла, да. Не дуже. Причому починаючи одразу з назви. Не знаю, чому Барріко писав цю книгу саме так, можу тільки здогадуватись, але міг би й трохи більше докласти зусиль у доведенні тексту до пуття. Стиль досить плутаний і переобтяжений емоційними акцентами і метафорами, сюжет не дуже добре читається, так само як і драма протагоністів. Більш менш непогано читаються лише деякі окремі епізоди. Короче, імхо, лінива жопа цей ваш Барріко, принаймні щодо цієї книги.

"Тихий Дон", Михайло Шолохов (alternative)

Це дуже дуже крута книжка, яку, безперечно, варто прочитати. І ось чому.

Якість.

В книзі настільки добре пророблені деталі, настільки добре продумані персонажі і їхні життєві шляхи, що ти ніби занурюєшся в цей світ. Це як книга в HD-форматі. Основна драма зроблена дуже натурально, глибока, але без зайвого пафосу і наївності, зріла. Неозброєним оком видно скільки праці автор вклав в цю роботу, а це, зокрема, є і проявом поваги до читача, і це тру.

Людяність.

Чим характерні потужні письменники світового рівня - своєю свідомою загальнолюдською позицією. Вони бачать людську драму, співчувають їй і пишуть про неї. В їхніх творах майже не відчувається власного его автора, натомість чітко проглядається співчуття до інших. Можливо можна сказати, що їхнє самоусвідомлення розширюється до масштабів людства. Практично як по Юнгу. І тоді в їхніх творах кожен може знайти частину себе.

"Тихий Дон", Михайло Шолохов

По-справжньому крута книжка. Глибока, до різі в очах реалістична, напрочуд якісна драма життя звичайних людей під час громадянської війни 1917-1922 років.

Для мене завжди однією з найважливіших характеристик книги є її якість, яка проявляється у добрій проробці деталей, продуманості персонажів і сюжетних ліній, у стилістичних нюансах, у реалістичності проблематики. Такі деталі відрізняють справжню творчу працю від кітчу. В "Тихому Доні" з якістю все практично ідеально. Герої самобутні і неоднозначні, їх життєві шляхи складні й важко передбачувані, як то часто буває в звичайному житті.

Поки читав все думав, що все-таки полюбив російську класичну літературу саме за цю якість, за старанність і наполегливість у відтворенні реальності, за цю гіперрелістичну людяність і драму людського життя. До цього мене на подібному рівні пробирав "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина, який теж був повний свідомості і людяності. Обидві ці книжки ніби "світяться" вкладеною в них свідомою роботою і зрілим співчуттям людській драмі.