Сампродав

От з'явилася українська онлайн-барахолочка по книжкам - Сампродав. Можна щось підшукати, або продати непотрібне.

"Степовий вовк" Герман Гессе

Взагалі-то склалось враження, що у цій книзі Гессе повів себе трохи по-мудацьки.

Оце постійне брюзжаніє в першій частині книжки, абсолютно непослідовна готична життєва позиція протагоніста - воно трохи дістає. Потім всі ці численні рефлексії з ребусами з власних імен і образів. Вже друга книжка поспіль, де автор вдається до містичного подання власної рефлексії, причому подає це не так щоб дуже зрозуміло, і якщо у Стругацьких ці рефлексії є допоміжним інструментом, то тут це практично основна концепція. Взагалі кажучи отаке художнє оформлення власних рефлексій особисто мені видається письменницькою "слабкістю" або "лінню", бо ж написати потік думок і образів і оформити їх у більш менш художній текст - задача напевно суттєво легша, ніж свідомо створити у всіх деталях складні образи, які б по справжньому розгорнули суть проблеми (яку ще самому треба чітко зрозуміти). За це люблю покритикувати наших сучасників, у яких рефлексійні твори зустрічаються доволі часто. Взяти хоча б того ж Юрія Андруховича з його "Таємницею".

Аркадій та Борис Стругацькі "Град обреченный"

Беззаперечно одна з моїх улюблених книжок Стругацьких. Зріла, містична, реалістично брутальна і, як на мене, відносно важка - емоційно, в першу чергу. Перечитував її вже декілька разів і досі цікаво і як у контексті самого читання, так і у контексті обмірковування піднятих питань.

Написана у 70-х, вже явно не відносилася до раннього періоду  творчості Стругацьких - соцромантичної фантастики. Тут вже є і жорстка сатира на казармені ідеології, і серйозні моральні питання, і трохи безвиході та фаталізму. Чого тільки варта основна канва - протагоніст-комсомолець, одружений на повії, який працює під керівництвом фашиста з 3-го рейху.

Мене в цій книзі вабить перш за все складність і неоднозначність піднятих проблем, зрілість персонажів, зрештою містика та інтрига сюжету. Містичність, зокрема, трохи нагадала деякі книжки Андруховича, - сцена з Пантеоном та виступ у Підземці "Московіади", наприклад, але то суто епізодично.

Коротше кажучи, це дуже хороша річ. Можливо настільки ж хороша, наскільки була хорошою містична "Майстер і Маргарита" Булгакова. Принаймні на мене обидві ці книжки справили дуже серйозне враження.