"Ну, слыханное ли дело без начальства жить!"
Все-таки російські письменники-класики для мене передусім - майстри літературного пейзажу та портрету: всі ці запахи трав, вітер, осінні промені і алиє яблокі на вєрандє - вот ето вот всьо. От пам'ятаю, колись мене, ще в школі, коли я взагалі-то
не вмів читати читав мало, вразив Бунін. В першу чергу своїми пейзажами, живістю і реалістичністю картини, яка відчутно резонувала з моїми власними спогадами. Вже точно не пригадую що саме я тоді читав, але червоні осінні яблука в сінцях врізалися тоді в мій мозок дуже серйозно. З Салтиковим-Щедріним вийшло схожим чином - багато що з його оповіді відгукнулося власними спогадами з часів, проведених в селі чи на польових роботах. Зокрема, імєющій очі да увідіт, що багато що з тих давніх часів досі живе по селах у вигляді традицій та звичаїв.
